Історія справи

Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №607/19366/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 607/19366/21

провадження № 61-12360св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Матус Тарас Анатолійович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в складі судді Вийванка О. М., від 27 грудня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Храпак Н. М., від 04 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що впродовж

1991 року його матір - ОСОБА_4 проживала із ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

3. У період цього спільного проживання його мати завагітніла, однак під час її вагітності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 припинили свої відносини, натомість ОСОБА_4 21 березня 1992 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 .

4. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і у свідоцтві про його народження батьком записаний ОСОБА_3 , який на той час перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

5. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер і лише тоді матір повідомила, що саме він є його біологічним батьком.

6. Стверджує, що після того, як дізнався від матері про свого біологічного батька, виявив бажання зв`язатися із членами сім`ї ОСОБА_5 , щоб більше дізнатися про свого батька.

7. Члени сім`ї ОСОБА_5 прийняли його, розповіли більше про батька та повідомили, що не заперечують, якщо він буде претендувати на спадщину.

8. Рідна сестра померлого - ОСОБА_6 , з метою підтвердження факту його біологічного споріднення з ОСОБА_5 , погодилася пройти ДНК-тест, який показав результат 99,96873 %, чим, на думку позивача, підтвердив, що

ОСОБА_5 є його біологічним батьком.

9. Необхідність у зверненні до суду викликана тим, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , але окрім нього спадкоємцем першої черги за законом є також дочка спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка прийняла спадщину після смерті батька.

10. Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Короткий зміст оскаржених судових рішень

11. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 27 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року, позов задоволено.

Встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за № 2367, складеного

31 серпня 1992 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, вказавши у графі «батько»: « ОСОБА_5 », громадянин України,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , замість « ОСОБА_3 ».

Для внесення змін до актового запису про народження, копію рішення суду надіслано до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суди врахували висновок експертного дослідження від 14 червня 2023 року № СЕ-19/102-23/1693-БД, згідно з яким ОСОБА_5 , 1967 року народження, може бути біологічним батьком ОСОБА_1 з ймовірністю 99,999999991200 %.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Матус Т. А., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У жовтні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Матус Т. А., подала касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 607/19366/21, які у листопаді 2025 року надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 130 та частини першої статті 135 СК України, а також Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, що у розглядуваній справі запис про батька у свідоцтві народження позивача здійснений не на підставі частини першої статті 135 СК України (зі вказівкою матері), а в силу закону оскільки позивач народився під час шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

19. При цьому на момент подання позову ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 не здійснили дій щодо виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька, із актового запису про народження позивача.

20. Звертає увагу, що генетична експертиза від 14 червня 2023 року проведена на основі біологічного матеріалу, який зберігався понад встановлений строк.

21. Крім того стверджує, що батьки відповідачки ОСОБА_8 і ОСОБА_5 із середини серпня 1990 року і до розлучення проживали разом, а доводи позивача щодо проживання ОСОБА_5 в цей час із ОСОБА_4 є безпідставними.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Обставини справи, встановлені судами

22. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 ., батьками якого у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_11 і ОСОБА_9 .

23. 08 липня 2016 року позивач змінив прізвище на « ОСОБА_3 ».

24. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , спадщину після смерті якого, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла його дочка - ОСОБА_2 .

25. Відповідно до наданого позивачем ДНК-дослідження від 28 липня

2021 року, із вірогідністю 99,96873 % встановлено спорідненість позивача та рідної сестрі ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .

26. Згідно із наданим на виконання ухвали суду висновком експерта

від 14 червня 2023 року № СЕ-19/102-23/1693-БД ОСОБА_5 ,

1967 року народження, може бути біологічним батьком ОСОБА_1 . Ймовірність цієї події складає 99,999999991200 %.

27. Згідно із наданим на виконання ухвали суду висновком експерта

від 04 липня 2024 року № СЕ-19/120-24/5550-БД біологічне батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо ОСОБА_1 , біологічною матір`ю якого є ОСОБА_4 , виключається.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

31. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року

№ 1-рп/99 у справі № 1-7/99 у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

32. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (стаття 7).

33. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року (див. постанови Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18 та від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21).

34. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, у тому числі, але не виключно, спільне проживання й ведення спільного господарства матір`ю дитини та ймовірним батьком до народження народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

35. Оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.

36. Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

37. Частина третя статті 53 КпШС України передбачала чотири юридично значимі обставини, які суд бере до уваги при встановленні батьківства:

а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

38. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 363/3349/19 вже звертав увагу, що при застосуванні норм права у подібних правовідносинах необхідно враховувати те, що частина третя статті 53 КпШС України у період із 1970 по 2003 рік фактично діяла в редакції Кодексу, прийнятій ще у 1969 році. Очевидно, що розвиток суспільних відносин, наукових досліджень і технологій, які були актуальними у 1969 році, кардинально відрізняється від сучасних. В національній судовій практиці запроваджені та діють підвищені стандарти захисту прав і свобод людини. Зокрема, частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

39. Правильність правової позиції Верховного Суду сформульованої у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 363/3349/19, підтвердив і ЄСПЛ у рішенні від 14 березня 2024 року у справі «Молдован проти України» (Moldovan v. Ukraine», заява № 62020/14) вказавши, що висновок експертизи ДНК у подібних правовідносинах не можна ігнорувати, оскільки він є чи не єдиним об`єктивним доказом, який може свідчити про факт батьківства однієї особи стосовно іншої.

40. Також Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що наразі ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (див. наприклад рішення у справі «Kalacheva v. russia» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

41. У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ звертав увагу, що хоча найважливіше завдання статті 8 Конвенції - це захист особи від довільних дій державних органів, можуть також існувати позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною «повагою» до приватного чи сімейного життя. Ці позитивні зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя, навіть у сфері міжособистісних стосунків людей (див. також справу «Мікулич проти Хорватії» (Mikulic v. Croatia, № 53176/99) та справу «С. Х. та інші проти Австрії» (S.H. and Others v. Austria), № 57813/00).

42. Повага до приватного життя вимагає, щоб кожна людина мала змогу встановити подробиці свого особистого походження, а право особи на таку інформацію має важливе значення в контексті впливу на його чи її особистість, які визначають розвиток людини. Таке встановлення передбачає отримання інформації, необхідної для розкриття істини щодо важливих аспектів особистого походження, як-от особистість батьків (див., рішення ЄСПЛ у справі «Келін та інші проти Румунії» (Calin and Others v. Romania), № 25057/11).

43. Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз

у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи

і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень застосовуються зокрема Методичні рекомендації «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей)», які розроблені фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ вказаних Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність становить не менше 99,99 %.

44. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував, що у розглядуваній справі факт батьківства ОСОБА_5 щодо позивача підтверджено висновком експерта

від 14 червня 2023 року № СЕ-19/102-23/1693-БД, відповідно до якого ймовірність батьківства ОСОБА_5 , 1967 року народження щодо ОСОБА_1 складає 99,999999991200 %.

45. З урахуванням встановлених обставин та за результатами оцінки наданих сторонами доказів суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

46. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність відмови в позові ОСОБА_1 через те, що відомості про його батька у свідоцтві про народження були записані не відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері).

47. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 639/2026/17 звертав увагу, що законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору); існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 31 липня 2023 року в справі № 461/3122/19).

При цьому, Верховний Суд дійшов висновку, що незважаючи на певні прогалини в СК України, позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості

48. Колегія суддів, враховуючи спрямованість висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 639/2026/17, вважає, що й у розглядуваній справі позбавлення ОСОБА_1 права ініціювати позов про встановлення батьківства буде несправедливим і таким, що не узгоджується із завданням цивільного судочинства визначеним статтею 2 ЦПК України.

49. Крім того у цій справі суди за допомогою ДНК-досліджень не лише перевірили факт батьківства ОСОБА_5 щодо позивача, а й спростували факт походження ОСОБА_1 від ОСОБА_3 , який був записаний його батьком у свідоцтві про народження, отримавши категоричний висновок експерта від 04 липня 2024 року № СЕ-19/120-24/5550-БД про те, що біологічне батьківство ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 виключається.

50. ОСОБА_3 брав участь у справі в якості співвідповідача і визнав позов ОСОБА_1 , вказавши, що завжди знав про те, що не є його біологічним батьком (т.2 а.с. 96).

51. Посилання заявниці на невідповідність генетичного матеріалу, який використовувався при проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, правильно відхилені апеляційним судом в оскарженій постанові.

52. Крім того, ці доводи були предметом перевірки апеляційного суду під час апеляційного перегляду ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року про призначення експертизи.

53. Колегія суддів також враховує, що експерт при надання висновку

від 14 червня 2023 року № СЕ-19/102-23/1693-БД не висловив зауважень щодо наданих для дослідження матеріалів і не повідомив про те, що ці матеріали

не дають можливості (непридатні) для відповіді на поставлене судом питання щодо батьківства.

54. Доводи касаційної скарги висновків судів щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими обставинами та необхідністю переоцінки доказів. Однак встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16).

55. ЄСПЛ неодноразово вказував, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року

№ 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

56. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Матус Тарас Анатолійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 27 грудня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 04 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович